Ярослав з Любліна
| Ярослав з Любліна | |
|---|---|
| Помер | 1445 |
| Діяльність | католицький священник, католицький єпископ |
| Конфесія | католицька церква |
Ярослав з Любліна (герб Ястшембець (помер у 1445, Краків) − єпископ РКЦ, краківський суфраган, проповідник монастиря домініканців у Любліні, єпископ Луцький і Лаодікейський[1].
Отримав титулярну єпархію в Лаодікеї у 1413, чим завдячував заступництвом свого родича, єпископа Войцеха Ястшембця − королівського канцлера, згодом предстоятеля Польщі.
З 1414 − єпископ краківського суфрагана. Деякі джерела стверджують, що Ярослав також був єпископом Луцьким.
У 1420 освятив церкву в Іґоломії поблизу Кракова, а згодом церкву Св. Павла у Сандомирі[2].
У 1442 Ярослав головував у суді, що врегулював конфлікт між абатом Тиньєцьким та Краківським єпископом Збігневим Олесницьким щодо права оренди села.
Czaplewski P., Tytularny episkopat w Polsce średniowiecznej (ciąg dalszy), Towarzystwo Przyjaciół Nauk Poznańskie, Poznań 1915.
- ↑ Żywoty Biskupów sufraganów krakowskich. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 20 липня 2020.
- ↑ Strona parafii. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 20 липня 2020.
